Історія справи

Постанова ВГСУ від 21.01.2014 року у справі №5009/2090/12
Постанова ВГСУ від 20.04.2016 року у справі №5009/2090/12
Постанова ВГСУ від 28.02.2017 року у справі №5009/2090/12
Постанова ВГСУ від 20.01.2015 року у справі №5009/2090/12
Постанова ВГСУ від 20.01.2015 року у справі №5009/2090/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року Справа № 5009/2090/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.- доповідачсуддів:Акулової Н. Владимиренко С.розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" на постановугосподарського суду Запорізької області від 19.06.13р.на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 07.10.13р.у справі№5009/2090/12 господарського суду Запорізької області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" доТовариства з обмеженою відповідальністю "АПК,ЛТД"провизнання банкрутомза участю представників сторін: від боржника:Куліченко М.В., ліквідаторвід кредиторів:не з'явилися від скаржника:Купенко М.С., за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Запорізької області від 19.06.2013р. визнано банкрутом боржника - ТОВ "АПК, ЛТД" м. Запоріжжя; відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Куліченка М.В., ліцензія: серія НОМЕР_1.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.10.13р. постанову господарського суду Запорізької області від 19.06.2013р. по справі №5009/2090/12 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погодившись з означеними судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування постанови господарського суду Запорізької області від 19.06.13р. та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.13р. у справі №5009/2090/12, з вимогою направити справу на новий розгляд на стадію розпорядже5нням майном.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст.43 ГПК України та те, що розпорядником майна не було здійснено повного аналізу фінансового та господарського становища Боржника на стадії розпорядження майном та ліквідаційній процедурі, в порушення вимог ст.9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не здійснено всіх обов'язків стосовно розпорядження майном Боржника, крім того, в порушення вимог ст.16 означеного Закону, не було здійснено належного повідомлення на адресу Банку про місце та час проведення зборів кредиторів, що на думку скаржника, є підставою стверджувати, що збори кредиторів проведені з порушенням вказаної статті. Також, Банк посилається на те, що судами при прийнятті оскаржених постанов не було враховано ті обставини, що Банком оскаржуються договори, на підставі яких ґрунтуються вимоги кредиторів ОСОБА_6 та ТОВ "Інформаційно-консультативний центр розвитку підприємництва у Печерському районі".

Крім того, скаржник посилається на те, що постанови судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм процесуального права , оскільки справу розглянуто апеляційним судом за відсутності представника Банку за наявності клопотання про відкладення розгляду справи, а, також, в порушення вимог ст.79 ГПК України за наявності клопотання про зупинення розгляду справи.

Ліквідатор боржника Куліченко М.В. у відзиві та особисто в судовому засіданні, проти вимог та доводів скаржника заперечує, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

В нинішнє судове засіданні представники кредиторів не з'явилися, поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час та місце розгляду касаційної скарги сторони були сповіщені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.06.2012р. за заявою ініціюючого кредитора ТОВ "Українське зерно" м. Полтава, на підставі ст.ст. 8, 11, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушена справа про банкрутство ТОВ "АПК, ЛТД" м. Запоріжжя, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Куліченка М.В.

Ухвалою господарського суду від 18.06.2012р. за результатами підготовчого засідання визнано розмір безспірних вимог кредитора ТОВ "Українське зерно" у розмірі 1073664,34грн. - основної заборгованості з подальшим включенням у реєстр вимог кредиторів до четвертої черги задоволення та 23 703,22грн.-пені та судових витрат із подальшим включенням до шостої черги задоволення; встановлено дату складання розпорядником майна реєстру вимог кредиторів до 16.08.2012р.

В газеті "Урядовий кур'єр" №114(4758) від 27.06.2012р. опубліковане оголошення про порушення справи про банкрутство боржника.

Ухвалою господарського суду за результатами попереднього засідання від 10.09.20012р., визнані вимоги кредиторів ТОВ "АПК, ЛТД", які включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів: ПАТ "Балтик Майстер" м. Київ у розмірі 937 509,47грн. із четвертою чергою задоволення та 1 073грн. судових витрат із першою чергою задоволення; ТОВ "Українське зерно" м. Полтава у сумі 1076 025,86 грн. із четвертою чергою задоволення, 12 604,53грн. із шостою чергою задоволення; ОСОБА_6 м.Дніпропетровськ у розмірі 2 685 000 грн. із четвертою чергою задоволення та 3 219грн. судових витрат, не пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство, із шостою чергою задоволення; УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя у сумі 109 965,87грн. з другою чергою задоволення; ТОВ "Інформаційно - консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі" м. Київ у розмірі 30 000 000 грн. із четвертою чергою задоволення; ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" м Київ у розмірі 27 319 675,31грн. з першою чергою задоволення; працівників підприємства-боржника - 48 902,44грн. з другою чергою задоволення вимог по заборгованості із заробітною платою.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.01.2013р. ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.09.2012р. змінено в частині кредиторських вимог ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" м. Київ, вимоги якого у сумі 5 099 065,35грн. штрафних санкцій (пеня, штраф) - віднесені до шостої черги задоволення, яка постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2013р. залишена без змін.

Рішенням зборів кредиторів від 27.09.2012р. утворений комітет кредиторів у кількості двох членів: ТОВ "Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємства у Печерському районі " м. Київ та ТОВ "Українське зерно"( т. 5 а.с. 147).

На засіданні комітетом кредиторів прийняте рішення про проведення незалежної перевірки фінансового стану боржника за участю спеціалістів (аудиторської компанії), про що складено протокол засідання №1 від 24.05.2013р.

За результатами проведеної перевірки складено аудиторський звіт незалежної аудиторської фірми "Бондаренко і партнери" від 31.05.2013р. за період з 31.12.2010р. по 31.03.2013р., яким встановлено, що показники ліквідності та оцінки фінансової стійкості боржника в переважній більшості не відповідають нормативному значенню, зокрема, порушення граничних коефіцієнтів абсолютної ліквідності (К>=0,5) та поточної ліквідності (К>=2), свідчать про нездатність боржника розрахуватись за зобов'язаннями, майно, що є в наявності підприємства, є низьколіквідним та недостатнім для покриття всіх зобов'язань підприємства (згідно даних обліку у І кварталі 2013р. на балансі боржника обліковується майно на суму 11 479 тис. грн., при наявності затвердженого ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.09.2012р. реєстру вимог кредиторів на суму 63 799,16 тис.грн.). Ознак фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства не встановлено. За висновками експертів на погіршення фінансового стану вплинула значна кількість зобов'язань (кредити, кредиторська заборгованість), які накопичило підприємство до 2011р. за відсутності виробничої діяльності. Баланс підприємства має незадовільну структуру, фінансовий стан підприємства в періоді, що аналізувався, характеризується значною сумою накопичених збитків від виробничої діяльності та значним зменшенням виробництва, показники свідчать про погіршення ліквідності та платоспроможності підприємства, а також неможливість розрахуватись з кредиторами підприємства інакше, ніж через визнання підприємства боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, отримані показники вказують на ознаки критичної неплатоспроможності та фактичного банкрутства підприємства.

На засіданні комітету кредиторів № 2 від 05.06.2013р. аудиторський звіт розглянуто, за наслідками якого, враховуючи відсутність заяв від потенційних санаторів та інвесторів, одностайно прийнято рішення щодо звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Куліченка М.В.

Постановою господарського суду Запорізької області від 19.06.2013р. визнано банкрутом боржника - ТОВ "АПК, ЛТД" м. Запоріжжя; відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Куліченка М.В., ліцензія: серія НОМЕР_1.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.10.13р. постанову господарського суду Запорізької області від 19.06.2013р. по справі №5009/2090/12 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Приймаючи значені судові акти, суди попередніх інстанцій виходили з клопотання та рішення комітету кредиторів, з того, що у встановлені законом строки та порядку жодний інвестор чи особа, яка б виявила бажання взяти участь у санації підприємства, до господарського суду не звертались.

Підприємство - боржник фактично припинило свою підприємницьку діяльність, яку не здійснює тривалий час, усі працівники звільнені. Згідно з даними аудиторського висновку (додано до матеріалів справи) підприємство - боржник має ознаки надкритичної неплатоспроможності.

Колегія суддів, з урахуванням вищенаведеного, обставин та матеріалів справи, погоджується з висновками та рішеннями судів попередніх інстанцій з оглядом на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу , або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Відповідно до частини 2 ст. 41 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

В даному випадку, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р. , застосовуються приписи Закону в редакції , що діяла до 19.01.2013 р.

За приписами абз. 4 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що завдання підсумкового засідання суду полягає в з'ясуванні ознак банкрутства для визначення наступної судової процедури, виходячи з клопотання комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка надається судом.

Відповідно до вимог статті 1 Закону, ліквідація це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Частиною 4 статті 205 Господарського кодексу України передбачено, що у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів, він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Аналогічними є положення частини 3 статті 110 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону про банкрутство господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру у випадках, передбачених Законом.

Відповідно до частини 8 статті 16 Закону до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про введення процедури санації, ліквідації боржника, внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника.

Пунктом 2. ч. 5 ст. 18 Закону визначено, що комітет кредиторів може прийняти одне з таких рішень схвалити план санації та подати його на затвердження господарського суду; відхилити план санації і звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Таким чином, саме комітет кредиторів визначає подальший напрямок провадження у справі про банкрутство боржника.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заяв та клопотань щодо відкриття процедури санації, які передбачені ч. 8 ст.16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до господарського суду не надходило.

Згідно п.1 ст.24 Закону про банкрутство у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією.

З огляду на приписи п.п.2,3 ст.17 вказаного закону рішення про погодження кандидатури ліквідатора приймає комітет кредиторів; кандидатура ліквідатора може бути запропонована комітету кредиторів будь-яким із кредиторів, представником органу, уповноваженого управляти майном боржника.

Відповідно до приписів ст.24 Закону про банкрутство господарський суд має право призначити ліквідатором особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна.

Як про це вже було позначено вище та підтверджується матеріалами справи, комітетом кредиторів (Протокол № 2 від 05.06.2013р.) прийнято рішення щодо звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Куліченка М.В.

Судом першої інстанції розглянуто клопотання комітету кредиторів про відкриття ліквідаційної процедури та винесено постанову про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатора.

Судом, також, встановлено відсутність економічних ознак дій, які можна кваліфікувати як фіктивне банкрутство або доведення до банкрутства.

Таким чином, враховуючи значний розмір пасиву боржника, результати аналізу господарської діяльності та фінансового стану боржника, наявність відповідного клопотання комітету кредиторів та відсутність пропозицій щодо санації, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Посилання скаржника на те, що розпорядником майна не було здійснено повного аналізу фінансового та господарського становища Боржника на стадії розпорядження майном та ліквідаційній процедурі, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, та не приймаються судовою колегією як необґрунтовані. При цьому, слід звернути увагу скаржника на те, що ліквідаційна процедура ще не розпочалась.

Щодо посилань Банку на порушення розпорядником майна приписів ст.ст. 13, 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", слід зазначити , що означені порушення під час касаційного провадження не виявлено, більш того, дії розпорядника майна не є предметом даного судового розгляду за відсутності відповідної скарги на такі дії.

Стосовно доводів скаржника про неналежне повідомлення банку про місце та час проведення зборів кредиторів та, як слід, проведення комітету кредиторів з порушенням ст. 16 Закону про банкрутство, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Як це було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, Рішенням зборів кредиторів від 27.09.2012р., на якому був присутній представник скаржника, утворений комітет кредиторів у кількості двох членів: ТОВ "Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємства у Печерському районі " м. Київ та ТОВ "Українське зерно"( т. 5 а.с. 147). Тобто, скаржник не входить до складу комітету кредиторів.

Відповідно до частини 8 статті 16 Закону про банкрутство до виключної компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про введення процедури санації, ліквідації боржника, внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відсутність представника скаржника на засіданні комітету кредиторів на якому приймалось рішення про ліквідацію боржника, не підтверджує факту прийняття ним рішення в порушення приписів чинного законодавства.

Щодо оскарження Банком правочинів, на підставі яких у окремих кредиторів виникли кредиторські вимоги, слід зазначити, що ухвалою господарського суду за результатами попереднього засідання від 10.09.20012р., визнані вимоги кредиторів ТОВ "АПК, ЛТД", яка була предметом перегляду апеляційного та касаційного провадження. Грошовим вимогам конкурсних кредиторів, які включені до реєстру, була надана відповідна правова оцінка. Крім того, відповідно до п. 17 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд не має права зупиняти провадження у справі про банкрутство. При цьому, слід зауважити, що судові рішення, прийняти за результатами розгляду справ, на наявність яких посилається скаржник, можуть бути підставою перегляду відповідних судових актів за нововиявленими обставинами та внесення змін до реєстру вимог кредиторів.

На підставі вищенаведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин справи суди попередніх інстанцій з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права при прийнятті оскаржених судових актів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для їх скасування колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається. Крім того, доводи заявника фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає постанови судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі такими, що прийняті у відповідності до норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 19.06.13р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.10.13р. у справі №5009/2090/12 - залишити без змін .

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко